Індія. Дорога в казку

Досі не вірю що відкрив для себе Індію.

Сумарно проїхав, пройшов і трішки проспав 6161 кілометр, Відкрив для себе Раджастан, Гіцмалаї, Варанасі та все, все, все..


Але розпочнемо спочатку. А спочатку мій хороший московський друг зателефонував і сказав що є шикарні квитки лише за $300 в обидві сторони


Квитки шикарні з Москви, тому беремо квиток з Деміївського автовокзалу за 450 грн в одну сторону і вже о 9.00 ранку за московським часом вже  Москва. Перейматись немає чому, кожні дві години катають автобуси, набиті заробітчанами з України. Мої враження про Москву будуть останнім постом, а першим, повноцінним постом є мій переліт шикарною авіакомпанією Air Astana.

Москва - Алмата загалом нічого надзвичайного не показала, окрім  рівних як стріла доріг, що розрізають жовтогарячу цілину: чотири з половиною години степ, степ та чорні стріли.
В Алмааті в нас пересадка з інтервалом в дві години.

Наступний переліт, тривалістю три з половиною години в New Delhi

Поруч з аеропортом, в 50ти кілометрах гори
Нам пощастило, в Кавзахстані світанок

Air Astana годує кошерною їжею, видає подушечки для спання, навушники, музику, зубну щітку, повязку на очі і просто прекрасний настрій. Але..але не враховано одне але. Вісім годин перельоту не так легко як здається, очі просто закриваються, поруч стине телятина в рисі, в бокалі червоне вино, а ти, ти просто не можеш відірвати свій погляд від ілюмінатора

Це не літак так низько летить - це гори настільки високі

Гори вище, сніг майже повністю покриває
Та раптом сніг відходить, даючи свободу іншій палітрі кольорів

А далі ще неймовірніше
Як могло без Божого втручання утворитись таке плато з обрисом дерево чітко по центру кола?
А планета все згладжує свої морщини, даючи хоча би якусь надію вижити цим маленьким істотам що внушили себе найрозумнішими істотами що можуть керувати кліматом, що можуть змінювати русла та напрямок річок: на наступних фото якщо придивитись то побачиш житло стадного виду homo sapiens


Нагадаю маршрут польоту, з вашого дозволу
я так думаю ми пролітаємо саме над Лехом



І ми зустрічаємо Гімалаї, їжа вистигла, бокал з вином вже пустий, а я заворожений снігами помалу закриваю очі..




Туреччина 2017. Ван

І що ж ми маємо? Ми маємо 24 вересня, околиці Боржомі та літак з Анталії 16 жовтня


В дорогу!


Автостоп в Грузії чудовий, тому вже ввечері 25 вересня ми пересікаємо досить таки дивний кордон неподалік Батумі в містечку Сарпі.


Вранці купаємось купаємось та прощаємось з Чорним морем. Цього року ми з ним вже не побачимось. Автостопу нема, маршруткою доїзжаємо до Хопи


Ще в Києві, я радився з друзями і мені дуже рекомендували високогірне озеро Ван та старовинне іранське містечко Мардин. Тому від хопи ми спускаємось в сторону Сирії та трішки східніше, в сторону Ірану. Автостопу немає, майже немає.

За цілий день проїхали 30 кілометрів, смеркалось..підїхала поліція та почала зупиняти автомобілі на справність..смеркалось.. Прийшлось піти нечесним методом та попросити поліцію зупинити нам машину до Ерзуруму. Поліція пробує, але ніхто не їдо до Ерзуруму..темніє, трафік ще менший


- Все, зараз поїдете, допивши чай каже полісмен, і зупиняє величей-ну Scania


Доречі ніхто, ніхто не знає жодної з мені знайомих мов:


-Інгліш? – йок


- Рашн? – йок


- юкрейн? – йок


-Сербіан? – йок, - Туркіш і Курдіш


- йок, із сумом відповідаю я. Доречі дуже класне слово, означає Ні, але таке смачне, з іронією.


Вантажівка на величезній швидкості вже вночі по однополосній дорозі вздовж водосховища довезла нас ааж до Бінгеля, Bingol.


Вранці виходимо на дорогу, 1,5 хвилини і нас підбирає шикарний вантажний мікроавтобус до самого міста Ван.


Collapse )

Гостивар

Гостивар



-Пройду місто наскрізь та на виїзді підчеплю автівку в заповідник. По карті з Гостивару в здуньє поідеї найкоротший шлях.Щоправда гугл малює вобїзд шлях, але по Mapsme ніби якась дорога є
Collapse )